Бджілочка, -ки, ж. Ум. отъ бджола.                        
                        
                                                
                          Біль I, білі или белі (зват. п. біле и беле), ж. 1) Бѣлыя нитки для шитья.  Під вербою над водою Катерина біль білила, із своєю біллю говорила: «ой беле моя, тонка беле!  Стоять намети як біль біленькі.  Шиє вона шовком-біллю свому милому на неділю.  Всю ніч не спала, біль сукала.  Я з тебе, біле, плахту витчу.  3) Часть дерева, слѣдующая непосредственно за корой.  4) Бѣлизна. Полюби мене в чорні, а вже в білі полюбить і аби хто.  Полюбите насъ чорненькими, а бѣленькими насъ всякій полюбить. 5) Сало. Ум. білечка. Забери собі біль-білечку.                         
                        
                                                
                          Гінтяй, -тяя, м. = гультяй.                         
                        
                                                
                          Іграч, -ча, м. = грач.                        
                        
                                                
                          Пообстругувати, -гую, -єш, гл. Острогать (во множествѣ).                        
                        
                                                
                          Похалаштати, -та́ю, -єш, гл. Оскопить (многихъ).                        
                        
                                                
                          Ріща, -щі, ж. Валежникъ.  Ум. ріщечко. Які там дрова — ріщечко саме.                         
                        
                                                
                          Самопотіти, -почу, -тиш, гл. Коптить, испускать копоть. Вона (лямпа) самопотить.                         
                        
                                                
                          Скупий, -а, -е. 	Скупой. Да скупа собі баба, так щоб не наймать наймита, посилає, зятя пасти коні. Ум. скупенький, скупесенький.                        
                        
                                                
                          Хвель, -лю, м. ? Дивного хвелю чоловік.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          