Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

милиця

Ми́лиця, -ці, ж. Костыль, деревяшка, деревянная нога. Щоб ти на милицях пішов. Ном. 3720. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 398.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 424.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЛИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЛИЦЯ"
Вирубувати, -бую, -єш, гл. = вирубати.
Дерону́ти, -ну́, -не́ш, гл. = Дернути. Як схоплю борону, та за ним дерону. Харьк. г.
Картівниця, -ці, ж. = картниця.
Клоччяний, -а, -е. Изъ пакли.
Кучопір, -перу, м. = кажан. Вх. Пч. І. 16.
Негодка, -ки, ж. Ум. отъ него́да.
Обтрусити, -ся. Cм. обтрушувати, -ся.
Поперекраювати, -юю, -єш, гл. Перерѣзать пополамъ (во множествѣ).
Попувати, -пую, -єш, гл. Священствовать, быть попомъ. При тій церковці попує. К. МБ. X. 2.
Пробрехати, -шу́, -шеш, гл. 1) Лгать извѣстное время. 2) Лаять извѣстное время. Усю ніч рябко пробрехав, — мабуть вовка чув. Харьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИЛИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.