Букша, -ші, ж. Втулка въ колесѣ (деревянная или желѣзная).  Букшу на те, щоб не розмелювалось колесо.                         
                        
                                                
                          
	Дне́шній, -я, -є. Сегодняшній. 
                        
                        
                                                
                          Клапач, -ча, м.
	1) Прозвище собаки (съ большими ушами?). 
	2) Болтунъ. 
	3) Родъ кривого ножа.  Ум. клапачик.                        
                        
                                                
                          
	Мере́жчатий, -а, -е.  = мережаний. 
                        
                        
                                                
                          
	Мигда́ль, -лю, м. Миндаль.
                        
                        
                                                
                          
	Надивува́ти, -диву́ю, -єш, гл. Надивить.
                        
                        
                                                
                          Спотикатися I, -каюся, -єшся, сов. в. спіткнутися, -нуся, -нешся, гл. Спотыкаться, споткнуться. А на третім чистім полі кінь ся спотикає.  На паличку спіткнулася, на злуктечко впала.                         
                        
                                                
                          Строка, -ки, ж. Рядъ? Встрѣчено въ выраженіяхъ: а) у строці. Комора на причілку, хати у строці.  б) к строці. Къ мѣсту. Постав чавун к строці, — чого він на дорозі стоїть.  Є у нас і грунт, і хата, тільки не к строці стоїть: далеко од панського двору, аж на край хутора. Як би було ближче, то мій би чоловік (прикащик у пана) частіше таки ходив додому.                         
                        
                                                
                          Тамтой, -а, -е. 	Тотъ.  Був на тамтім світі.  На там-тім боці.                         
                        
                                                
                          Увінчати, -ча́ю, -єш, гл. Увѣнчать. І главу його чесную терном увінчали.