Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

миколайці

Микола́йці, -ців, м. мн. Раст. Neottia nidus avis. ЗЮЗО. І. 129.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 423.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИКОЛАЙЦІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИКОЛАЙЦІ"
Бродисько, -ка, м. = брід 1. Вх. Лем. 394.
Визганяти, -няю, -єш, гл. 1) Изгнать всѣхъ. 2) Смести. Ганчіркою визганяю цей пісок.
Гуща́вина, -ни, ж. Чаща, густо заросшее мѣсто. Левиц. І. 374.
Замоли́ти Cм. замолювати.
Кожан, -на, м. = кажан.
Моло́шник, -ка, м. 1) Молочникъ. 2) Раст. Leontodon taraxacum. Радом. у. Cм. молочай. Ум. моло́шничок.
Позасвічувати, -чую, -єш, гл. Зажечь (во множествѣ). Єв. Л. XII. 35. На селі вже світло позасвічувано. Ком. І. 4.
П'ятидесятий, -а, -е. Пятидесятый.
Старчовод, -да, м. = поводирь (у старця). Конст. у.
Шмальнути, -ну, -неш, гл. Однокр. отъ шмалити = смальнути. О жгучемъ, рѣзкомъ вѣтрѣ: дунуть, подуть. Шмальне на дворі, що й носа не витикай. Камен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИКОЛАЙЦІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.