Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

миколайці

Микола́йці, -ців, м. мн. Раст. Neottia nidus avis. ЗЮЗО. І. 129.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 423.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИКОЛАЙЦІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИКОЛАЙЦІ"
Восьмерик, -ка, м. = вісьмерик. Рудч. Чп. 158.
Гуси́нець, -нця, м. Раст. Gagea pusilla Schult. ЗЮЗО. І. 123. Cм. Гусятник.
Занево́лити Cм. заневолювати.
Нароби́ти, -ся. Cм. наробляти, -ся.
Падчереня, -ня́ти, с. Ребенокъ падчерица. Щоб мені молодій конопель не брать і білих ручок не драть на чужії діти, на падчеренята. Чуб. III. 192.
Повсюдно нар. Вездѣ, повсемѣстно. Се повсюдно роблять наші молодиці й баби. Г. Барв. 421.
Позаслужувати, -жуємо, -єте, гл. Заслужить, заработать (о многихъ). Чи небагато ж ви в Київі позаслужували? Кіевск. у.
Позеленіти, -ні́ю, -єш, гл. Позеленѣть.
Проломитися, -млю́ся, -мишся, гл. Проломиться.
Серенити, -ню, -ниш, гл. Напирать. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИКОЛАЙЦІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.