Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

микулитися

Мику́литися, -люся, -лишся, гл. Мяться; вилять; хитрить. Усі бояться, микуляться, — чи йти, чи ні? Г. Барв. 427. Ич бісова коняка! шоб же рівно йти по дорозі, — ні, вона микулиться туди та сюди та й край! Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 423.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИКУЛИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИКУЛИТИСЯ"
Борошенний, -а, -е. Мучной. Левч. 72. Борошенна комора.
Виригання, -ня, с. Изрыганіе.
Жа́льно нар. = жаль. Мені городини жальніш, як твого сала. Рудч. Ск. І. 194. Сина жаль, а дочки ще жальніше. Харьк.
Навіщува́ти, -щу́ю, -єш, гл. Предсказать, многое предсказать. Дурні були цигане: що вони мені навіщували! Г. Барв. 250.
Перепеличка, -ки, ж. Ум. отъ перепелиця.
Поперестилати, -ла́ю, -єш, гл. Перестлать вновь (во множествѣ).
Постромляти, -ля́ю, -єш, гл. Воткнуть (во множествѣ). Палочок назбірав, постромляв кругом хати. Мнж. 79. Узяв ту лозину поламав та за халяви і постромляв. Мнж. 138.
Сказати, -жу́, -жеш, гл. 1) Сказать. Сказаного і сокирою не вирубаєш. Ном. № 12870. 2) Велѣть. Він все це поробив, як йому сказано було. Рудч. Ск. І. 105. Сказав нагріти два казани. Грин. II. 99. 3) Сказано. Извѣстно. Сказано — дитина! Г. Барв. 363.
Стискання, -ня, с. Сжатіе, сжиманіе, сдавливаніе, пожиманіе.
Шматина, -ни, ж. 1) Кусокъ. Таращ. у. 2) = шмата. Ум. шматинка. Зав'язав той кавалочок у шматинку. ЕЗ. V. 216.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИКУЛИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.