Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

микулитися

Мику́литися, -люся, -лишся, гл. Мяться; вилять; хитрить. Усі бояться, микуляться, — чи йти, чи ні? Г. Барв. 427. Ич бісова коняка! шоб же рівно йти по дорозі, — ні, вона микулиться туди та сюди та й край! Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 423.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИКУЛИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИКУЛИТИСЯ"
Бучулька, -ки, ж. Ум. отъ бучуля.
Луски́рь, -ря́, м. Родъ рыбы.
Мовчазли́вий, -а, -е. ́ = мовчазний.
Огинатися, -на́юся, -єшся, гл. Уклоняться, отвиливать. Він де кого підмовляв до себе переїздити, так усе огинаються. Харьк. г.
Перескочити Cм. перескакувати.
Проявити, -ся. Cм. проявляти, -ся.  
Ріп'як, -ка, м. Раст. Carduus nutans L. ЗЮЗО. І. 115.
Рукодаїни, -їн, ж. мн. = заручини. Чуб. IV. 65.
Сеймовий, -а, -е. Относящійся къ сейму.
Титулувати, -лую, -єш, гл. Титуловать, называть по титулу.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИКУЛИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.