Вантажити, -жу, -жиш, гл. Нагружать. Не годиться поганенький візок тяжким заліззям вантажити — не видержить.
Заміта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. заме́ст́и, -мету́, -те́ш, гл. Заметать, замести; сметать, смести. Не замітай чужої хижі, — смотри чи твоя заметена. По улиці вітер віє, та сніг замітає. Так у тиждень і замело і худобу, і дітей, — єй Богу моєму!
Лихомо́вити, -влю, -виш, гл. Злорѣчить.
Лю́тий, -а, -е. 1) Свирѣпый, суровый, жестокій, лютый. Збери всіх лютих змій, збери, роспитай, котора люта. Лютий звір. Ой боїться ж воно да лютої зіми. Лютий ворог. Люте горе. Не бачив кінця моїй лютій муці. 2) Крѣпкій (о табакѣ). Лютий тютюн (у гуцуловъ). 3) Февраль (назв. мѣсяца).
Оніміти, -мі́ю, -єш, гл.
1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє.
2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони.
Попитати, -та́ю, -єш, гл. Спросить. Оце попитають його люде, що як він живе.
Свиріп'яний, -а, -е. Приготовленный изъ свиріпи.
Сімсот числ. Семьсотъ. У вдовиної дочки сімсот сорочок: як повіне вітер, так і тіло знать.
Сірозем, -му, м. Сѣрая земля.
Шморгонути, -ну, -неш, гл.
1) Съ силой дернуть. Як захвате з землі колос в корх, як шморгоне, — думав увесь обшморгнуть.
2) Съ силой ударить.
3) Съ силой побѣжать.
