Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Вертипорох, -ха, м. Вѣтренникъ, вертопрахъ.
Настрашити Cм. настрашувати.
Повивчатися, -чаємося, -єтеся, гл. Выучиться (о многихъ). Повивчалися ми всі прясти.
Пусто нар.
1) Пусто. Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі. Нѣтъ, не имѣется. Порядку пусто.
2) Напрасно. Пусто затрудилися, паночку.
3) — говорити. Говорить пустяки. Посіяв я пшениченьку рідко. — Говориш ти, козаченьку, пусто: зійде твоя пшениченька густо.
4) — іти, піти. а) По пустому пропадать, пропасть. На панщині робить, а свої дні дома й так, — ідуть пусто. б) Плохо вести себя, не заботиться ни о чемъ. А я було кажу: «Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду».
Сиротюк, -ка, м. Сирота.
Скринник, -ка, м. Сундучникъ, дѣлающій сундуки.
Табачок, -чку, м. Ум. отъ табак.
Хабаль, -ля, м. Любовникъ, волокита.
Цебер, -бра, м. Большое ведро, (бадья). У Київі на Подолі козаки гуляють: як ту воду, відром-цебром вино розливають. В-осени ложка води, а цебер болота. Там ходила Галечка, Галечка, цебром воду носила, носила.
2) Кадка, чанъ, лохань. Назбірали (молока) цілий цебер; взяли наварили, а тоді насипали в цебер та й загадали Івану скакать. Ум. цебрик.
