Відлигти, -ну, -неш, гл. 1) Потеплѣть, отсырѣть. Оце після дощу земля відлигла. 2) — на серці. Легче сдѣляться на душѣ. Нехай трохи одлигне на серці.
Глибина, -ні и глибиня́, -ні. ж. Глубина. Є місцями глибень така, що й дна не достанеш. Морська глибина.
Ґедзи́лля, -ля, с. Древесные опилки.
Зобува, -ви, ж. Обувь.
Луна́, -ни, ж. 1) Отраженіе свѣта, отблескъ, зарево. Базарь горить, а на море луна йде. 2) Отраженіе звука, эхо, отголосокъ. Задзвонили, задзвонили, — пішла луна гаєм. Розпочав нам Шевченко довгу і широку, справді вже рідну пісню, — пішла луна по всій Україні. . Аж луна пішла (так голосно). Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба. 3) Куриная слѣпота (болѣзнь)?. Cм. лунавий.
Обичай, -ча́ю, м. Обычай, обыкновеніе. Да поїдем у той край, де хороший обичай. Не позичай, — злий обичай: як віддає, то ще й лає. У мене обичай — козацький звичай: хоть побачу, то й не плачу.
Перебути, -ся. Cм. перебувати, -ся.
Перевити Cм. перевивати.
Перепиняти, -ня́ю, -єш, сов. в. перепини́ти, -ню́, -ниш, гл.
1) Преграждать, преградить. Яр нам перепинив дорогу. Стережися, щоб вона тобі не перепинила дороги до царства небесного.
2) О рѣчи: перебивать, перебить, прерывать, прервать. Не перепиняй мене, а то й казати не буду.
Тупиця, -ці, ж. = тупак. Як добре плече, то й тупиця січе.
