Дово́дити, -джу, -диш, сов. в. довести́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Доводить, довести. От як раз дід довів гайдамаку до тиєї хати. 2) Допускать, допустить, доводить, довести. Нехай Господь скарає того, хто довів до того. Бог його зна, до чого мене Бог доведе. А чи довго матір та ще й доору довести до того, що повірить усьому, що їй стануть росказувати. Нe довести́. Не допустить, не привести. Не доведи мене до сього, Господи! 3) Только несов. в. Предводительствовать. Швачка їми доводив. 4) Доказывать, доказать. Галілей став доводити, що Коперник не дурень і не єретик. А я йому довожу, що все одно. Прокіп мене розважає, доводить мені, що се лихо дочасне. 5) Довести́ до згу́би. Погубить, довести до гибели. Одарка заплакала слізьми та й почала росказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як страхали і били, як до згуби довели. 6) — до кра́ю, д. краю. Окончить, довести до конца. Доведу уже до краю, доведу, — спочину. Треба краю доводити. 1) — до пуття́. а) Сдѣлать какъ слѣдуетъ. б) = Доводити до розуму. Не довів тебе до пуття. 8) Дово́дити до розуму. Воспитывать. Батько щоб навчав та до розуму доводив. Не той тато, що сплодив, а той, що до розуму довів. 9) Довести́ свого. Поставить на своемъ. Жене б він такеньки не обійшов: я б йому довела свого, побачив би він. 10) — сорома́. Надѣлать сраму, пристыдить. Се чужа сторона доведе сорома.
Згли́бока нар. 1) Изъ глубины. 2) Глубоко. Сі приказки займають душу зглибока.
Ігрище, -ща, с. = грище. Дівочі ігрища незабутні. На ігрищах ніхто як я перед вела.
Малю́нок, -нка, м. Картина; рисунокъ. Я обіцяла школярці передати при нагоді книжку з малюнками. Употребляется также для обозначенія картины природы или словеснаго изображенія. Мій повоз швидче покотився, малюнок зближувавсь до нас.
Нажалкува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. Наплакаться, насѣтоваться. 2) Нажаловаться, наябедничать.
Натхнути, -хну, -не́ш, гл. = надхнути.
1) Старий січовик натхнув свою душу в молодісіньку душу онука.
2) Українська пісня і неписана словесність народу українського натхнули молоді уми в Київі спасенною думкою. Натхни ж нас правдою, о Музо Мельпомено!
Петрівський, -а, -е. = петрівній. День не петрівський, язик не попівський — по двічи говорити. Пішло уже мені, як з петрівського дня.
Похвала, -ли, ж.
1) Похвала; одобреніе. Ми тобі похвалу написали.
2) Слава, гордость (т. е. то, чѣмъ можно гордиться). Ой спасибі ж тобі, похвало України велика, що ти нас слобонила з сього бесурменського лиха.
3) Суббота 5-й недѣли великаго поста. На похвалу сорока яйцем похвалиться.
Схилисто нар. Наклонно.
Чапак, -ка, м. Надсмотрщикъ за косарями.