Ворогувати, -гую, -єш, гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий.
Гу́гнати, -наю, -єш, гл. = Гугнявіти.
Дру́зки, (ків?, м.) мн. = дрізки. Ґалери в друзки порозлітались.
За́біл, -лу, м. То, при помощи чего жидкая пища получаетъ бѣлый цвѣтъ: сметана, молоко. Сметана у борщі... забіл.
Заме́т, -ту, м. 1) Сугробъ, заносъ снѣжный. Через пеньки, заметами біжить, ледве дише. 2) Плоскія, горизонтально лежащія бревна, которыя обоими концами вставляются в ґари двухъ столбовъ, составляя такимъ образомъ часть стѣны. Кіевск. и 3) в-заме́т. Подрядъ. Питались всяких знахурок, так зрадниці в — замет брехали і тільки боки напихали, та заливались од чарок.
Ми́слити, -лю, -лиш, гл. 1) Мыслить, думать. Чоловік мислить, а Бог рядить. Я люблю дівчину та й мислю її взяти. І дерево якусь надію має: хоч зрубане, ще мислить зеленіти. 2) Добра мислити. Доброжелательствовать. Добра мисливши й люблячи щиро. Лиха мислити. Недоброжелательствовать, желать зла. Свій своєму лиха не мислить.
Начубити, -блю, -биш, гл. Надрать за волосы.
Нужний, -а, -е. 1) Изможденный, истомленный.
2) = нуждений і. Горе мені нужному, що я винен кожному.
Помпувати, -пую, -єш, гл. Качать насосомъ. Помпує, як чорт у боклазі.
Прочнути, -ся. Cм. прочинати, -ся.
