Вирячувати, -чую, -єш, сов. в. вирячити, -чу, -чиш, гл. — очі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку.
Витоптати, -пчу, -чеш, гл.
1) Вытоптать. Витоптала орда кіньми маленькії діти.
2) Истоптать (обувь).
Догоди́ти Cм. Догоджати.
Забагти, -гну, -неш, гл. Пожелать, захотѣть. Антосьо забаг: їхати та й їхати.
Запоро́жжя, -жя, с. 1) Запорожье. Славний козак Максим Залізняк, славнішеє запорожжя! 2) На свадебномъ пиршествѣ посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты, — они получаютъ свою часть при раздѣлѣ коровая. На запорожжє (коровай) подають тречі.
Згусува́тися, -су́юся, -єшся, гл. Заупрямиться, заартачиться. Згусувалися коні.
Зів, -ву, м. 1) Въ пловучей, на лодкахъ, мельницѣ: пролетъ между двумя лодками для водяной струи, приводящей въ дѣйствіе мельничныя колеса. 2) мн. зіва и зіви. а) Ротъ. Свої ж слова та їй у зіва! б) Жабры. в) Въ плугѣ: отверстіе между леміше́м и череслом. Як у плуг у зіви набереться багато трави, як ореш, то плуг погано одвертає скибу.
Проячати, -чу́, -чи́ш, гл. Прокричать (о лебедѣ).
Утаїти, -ся. Cм. утаювати, -ся.
Шварґотати, шварґотіти, -ґочу, -тиш, гл. Крикливо и быстро разговаривать.
