Бесєкур, -ра, м. Родъ растенія. Вх. Зн. 2.

Відтуляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відтулити, -лю, -лиш, гл. Кинулася до печі.... одтуле заслінку. Мир. Пов. II. 76.

Гу́бка, -ки, ж. 1) Ум. отъ губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Ном. № 1426. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 2) Древесный грибъ, трутнякъ. Полт. Polyporus. ЗЮЗО. І. 132. Під пеньком губка. Ном. № 5396. Пережженный трутнякъ даютъ собакамъ, заболѣвшимъ водобоязнью. Ном. № 13672. Отсюда пословица объ упорномъ, не обращающемъ ни на что вниманій человѣкѣ. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Ном. № 2654. Разсердившись, говорятъ надоѣдливому просителю. Гу́бки, т. е. дам тобі́ гу́бки. Ном. № 13672. 3) Труть. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. ІІ. 202. Нема ні кресала, ні губки. Грин. І. 219. 4) Въ основѣ для полотна, находящейся еще на сновальницѣ: то количество нитокъ, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами въ одномъ мѣстѣ — отъ колышка до колышка. Употребляется какъ мѣра полотна: Одинадцять губок полотна було. Н. Вол. у. Цілу губку я уткала. Черниг. у. 5) «Полотнище шерстяной ткани, составляющее одну половину запаски, которая сшивается изъ двухъ губок». Вас. 171. 6) — водяна́. Раст. Spongia fluviatilis. L. ЗЮЗО. I. 137.

Да́котрий, -а, -е. Кто нибудь. Вх. Лем. 408.

Повідлазити, -зимо, -зите, гл. Отползти (во множествѣ).

Полівити, -влю́, -виш, гл. 1) Свернуть влѣво. 2) — кому. Облегчиться кому, сдѣлаться лучше кому. йому полівило. Ему стало лучше (о больномъ). Угор.

Приваба, -би, ж. Привлекательность, заманчивость; также: то, что привлекаетъ. Желех.

Стріхавий, -а, -е. Взъерошенный, шершавый. Угор.

Усобник, -ка, м. Крамольникъ. Не ви прокляті, а гетьмани, усобники ляхи погані. Шевч. 142.

Цешка, -ки, ж. = цеха. — судова. Знакъ суда, знакъ призыва въ судъ (встарину). А Байду на суд позвано? Вістовець. Я сам його звав і на голому мечі судову цешку подав. К. Бай. 113.