Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зарнути

Зарну́ти Cм. заринати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 90.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРНУТИ"
Вип'Ясти, -ся. Cм. випинати, -ся.
Зві́тти, звіттіль, звіттіля́, нар. = звідти.
Кончина, -ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. І. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.
Нахурувати, -ру́ю, -єш, гл. Нагрузить возы кладью.
Перієватиця, -ці, ж. = перійка. Анн. 362.
Погарбувати, -бую, -єш, гл. = погарбати.
Пообнюхувати, -хую, -єш, гл. Обнюхать (во множествѣ).
Поскубти, -бу́, -бе́ш, гл. Подергать за волосы, за ухо.
Спориш, -шу, м. Раст. Poligonum aviculare L. Анн. 263. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі. О. 1861. IV. 103.
Хмельничанин, -на, м. Козакъ изъ войска Б. Хмельницкаго. К. Дз. 27.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАРНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.