Вовчий, -а, -е. Волчій. Вовк, то вовче й думає. п'є на вовчу шкуру. Пьетъ въ счетъ будущихъ благъ. дати кому вовчого білета. Прогнать кого. Йому видно дато вовчого білета, — прошпетився, кажуть. — біб. Водяной ипрей, Sparganium. — горох. Раст. Astragalus grycyphyllos. вовчі жили. Раст. Сухоядникъ, Comarum palustre. — зуб. Раст. Leontodon taraxacum. — корінь. Раст. Acconitum lycostonum. — копит, вовча лапа. Раст. Trollius europaeus L. вовчі лапки. Раст. Geranium pratense L. вовче лико, личко. Раст. a) Daphne mezereum. б) Evonimus europaeus L. вовче молоко. Раст. Tythymalus. вовчі серги. Раст. Evonimus europaeus L. (Cм. вовче лико). вовча стопа. Раст. Geranium sanguineum L. — тіло. Раст. Comarum palustre. — трава. Раст. Ononis spinosa L. вовчі ягоди. Раст. а) Толокнянка, Aretostaphylos Uva ursi. б) Actala spicata L. в) Ligustrum vulgare L. г) Solanum Dulcamara L.
Вухатий, -а, -е. Съ большими ушами, длинноухій.
Гра́мотка, -ки, ж. Письмо. Ой напишу я грамотку, пошлю післоньки до батенька.
Ґу́ля, -лі, ж. Наростъ, шишка. Набігла ґуля за вухом. Ум. Ґу́лька.
Дев'яти́ни, -ти́н, ж. мн. Поминки по умершемъ въ 9-й день послѣ его смерти.
Зано́зина, -ни, ж. = заніз. Що на волики все занозини, а на коники пута.
Здойми́ти, -млю́, -миш, гл. = здійняти. Шапку з голови здоймити.
Квоктуха, -хи, ж. Насѣдка.
Наке́пкатися, -каюся, -єшся, гл. Нажраться. Накепкався, як свиня браги.
Роскаряка, -ки, об.
1) Дерево съ раздвоеннымъ стволомь. Верба-роскаряка.
2) Человѣкъ или животное, которое ходитъ, разставя ноги.
