Вила, вил, с. мн. 1) Вилы (земледѣльческій инструментъ). Приткнув, як ужа вилами. А Кавель узяв та й заколов вильми Авеля. се ще вилами писано. Еще очень мало вѣроятности, чтобы это совершилось. говіти на вилах. Говѣть на шестой недѣлѣ поста. Коли говітимеш? — На вилах. (На шостому тиждні, бо вже виляла-виляла, та далі нікуди, бо на останньому і ніколи, і служба довга). 2) Развилье, разсохи — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ, напр. сак имѣетъ вила, на которыхъ виситъ сѣть. 3) Уголъ, образуемый пересѣченіемъ двухъ рѣкъ, дорогъ и пр. Ум. ви́лка, вилочки. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь.
Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Перезлиться.
2) Отпаять.
Гу́кля, -лі, ж. Распутная, гулящая женщина. ; блудница.
Дале́ко нар. 1) Далеко. На Чорте море.... далеко поглядає. Добре далеко чутно, а ледаче ще далі. Далеко, як оком, сягнеш. 2) Долго. Ой високо соколові до неба літати, ой далеко козакові до осени ждати. Ум. Далече́нько. Далеченько обійшла од свого села.
Кивер, -ра, м. Киверъ. Китель білий, кивер чорний, хлопець гарний і моторний. Там козак виїзжає на конику вороному..., а в жупані голубому, а в кивері золотому.
Охрипнути, -пну, -неш, гл. Охрипнуть. Аби була ласка слухати, поки не охрип — співатиму.
Примова, -ви, ж. Заговоръ (знахарскій).
Розуміти 2, -мі́ю, -єш, гл. Понимать. Так мені сталося, наче я дитина мала: не розумію нічого, не знаю, не памятаю.
Сухий, -а, -е. 1) Сухой. Кобила рушила сама на сухе. Сухий, як перець. Сухий дуб. 2) Сухой, бездождный. Сухий марець, мокрий май, — буде жито, коби гай. 3) О человѣкѣ: сухощавый, изсохшій. Ще й досі не вмерла, але вже така суха стала.... що й страшно на єї глянуть. 4) сухе по́ле. Не унавоженное поле. 5) сухо́го дуба везти. Говорить напраслину. . — четверг. Послѣдній четвергъ передъ Петровымъ постомъ. Ум. сухенький, сухесенький. Сухенький, маленький москалик.
Хорування, -ня, с. Хвораніе.
