Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Австрія́к, -ка, м. Австріецъ. Ото австрияка живе. — Де ж він тут узявся? — Зайшов відкілясь. Славяносерб. у.
Відмітати, -таю, -єш, сов. в. відмести, -ту, -теш, гл. 1) Отметать, отмести. 2) Отбрасывать, отбросить. Що відмітаємо в час літній ногами, тоє з охотою б взімі і руками. Ном. № 559.
Госпо́дній, -ня, -нє Господній, Божій. То серце щебече Господнюю славу. Шевч. 9.
Зубожити, -жу, -жиш, гл. Обѣднить, привести въ обѣднѣніе.
Напаха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Накурить чѣмъ-либо благовоннымъ, надушить. Оце як напахали! Чим це ви? Чи не тим, шо отто продають венгерці? Курильні листки, чи як на їх казать? Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Порочно нар. Погодно. Жив тут недалеко у пана одного він порочно. МВ. (О. 1862. І. 102).
Пособник, -ка, м. Помощникъ.
Придушувати, -шую, -єш, сов. в. придуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Придушивать, придушить. 2) Придавливать, придавить.
Причільний, -а, -е. = при́чілковий. Чи чула ж ти, ненько, як я в тебе була, під причільним віконечком як голубка гула. Чуб. V. 743.
Тяжкий, -а, -е. 1) Тяжелый. Тяжке колесо. Левиц. І. 2) Трудный. Тяжкі часи. Стор. МПр. 59. 3) Сильный, большой, великій. Лихо тяжке. Шевч. Тяжке нарікання. Єв. Мт. II. 18. Ум. тяженький.