За́вертка, -ки, ж. 1) Пукъ стеблей стоящаго на корню хлѣба, свернутый узломъ. По народному повѣрью, за́вертка дѣлается съ злымъ умысломъ и имѣетъ силу причинить болѣзнь сорвавшему ее или съѣвшему хлѣбъ изъ зеренъ тѣхъ колосьевъ, которые были въ за́вертці. Cм. завивка, завитка, завиття, закрутень, закрутка. 2) Родъ деревяннаго запора у дверей: проходящій сквозь дверной косякъ стержень, на внутреннемъ концѣ котораго деревянная пластинка, прикрѣпленная къ стержню посрединѣ и при горизонтальномъ положеніи захватывающая своею половиною внутрь отворяющуюся дверь; вращая стержень, а съ нимъ и пластинку, можно отпирать и запирать дверь. Христя кинулась до надвірніх дверей... зачинила й закрутила заверткою.
Канал, -лу, м. Каналъ. Вся (країна) обсажена садами, виноградом і лісами, вся облита ріками й каналами, з багатими городами й селами. Од послали ж його у сібірну роботу, ще й канали копати.
Козакувати, -ку́ю, -єш, гл. Жить, быть козакомъ. Не козакувать Миколі, бо не буде у його коня ніколи.
Перехрест, -та, м. Выкрестъ.
Понапаскуджувати, -джую, -єш, гл. Нагадить (во многихъ мѣстахъ). Діти понапаскуджували.
Прошухлювати, -люю, -єш, гл. Промѣнять. Ти десь прошухлюєш коняку оцю.
Раґаш, -ша, м. Дорога, по которой гуцульскіе древорубы стягиваютъ срубленныя деревья въ кучи.
Ренджиґло, -ла, с. Задница. Одвернув, як циган ренджиґло.
Рибець, -бця, м. Рыба: рыбецъ, Abramis vimba. Славна рибка рибець.
Страшенно нар. Ужасно, сильно.
