А́рхва, -ви, ж. Арфа.
Викохувати, -хую, -єш, сов. в. викохати, -хаю, -єш, гл.
1) Взлелѣивать, взлелѣять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Викохала, випестила, та й обоє покинули. Викохала свою дівочу красу.
2) Выращивать, выростить (животное, растеніе). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати?
Довба́тися, -ба́юся, -єшся, гл. 1) Ковыряться. 2) Копаться, рыться. Все в кишені довбавсь.
Завола́ння, -ня, с. Призывъ, зовъ.
Лимпаче́вий, -а, -е. Сдѣланный изъ лимпачу.
Люше́нний, -а, -е. Имѣющій люшню.
Почухрати, -ра́ю, -єш, гл.
1) Очистить, обрубить сучья на деревѣ (во множествѣ).
2) Почистить руками овечью шерсть отъ всякаго сора и пр.
3) Побѣжать, поѣхать, махнуть куда. Він, швидко поробивши човни, на синє море поспускав, троянців насажавши повні, і куди очі почухрав.
Спіх, -ху, м. Поспѣшность, скорость, спѣхъ, проворство. За дівкою було дуже багато снопів (нажатих), а св. Петро й каже: Господи милостивий, де цій дівці пара, шо вона має спіх такий? У роботі багато сміху, — то мало спіху. Знай виводить та виводить, а спіху нема. Ум. спішо́к.
Тинок, -нка, тино́чок, -чка, м. Ум. отъ тин.
Хвортунити, -нить, гл. безл. Везти, удаваться. Йому хвортунить.
