Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віддавати

Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси,, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Чуб. І. 173. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. Рудч. Ск. І. 9. віддати богові душу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. Чуб. І. 156. — хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. МВ. І. 16. — на добридень. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. Левиц. І. 14. — поклін. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. Чуб. I. 160. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Ном. № 5928. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. Мет. 60. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. Любеч. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало. Конст. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 210.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДДАВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДДАВАТИ"
Вузенько, вузесенько, нар. Ум. отъ вузько.
Затьо́па, -пи, об. = задріпа.
Клюска, -ки, ж. Родъ кушанья: вареные кусочки тѣста съ творогомъ и масломъ. Хотин. у.
Наруга́ти, -га́ю, -єш, гл. Укорять, корить. Він (писарь) був і мої гроші не оддавав, так я став наругать, то він і оддам. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Перегорювати, -рюю, -єш, гл. Перегоревать, претерпѣть горе. Багато на Україні перегорювали люде.  
Почесний, почестний, -а, -е. 1) Почтенный, уважаемый. Титарівна-Немерівна почестного роду. Шевч. 655. Вік чоловік почесний. Черк. у. 2) Почетный. почесний хліб. Хлѣбъ, съ которымъ приходять старости сватать дѣвушку. Тільки й знає почесний хліб старостам вертати. Г. Барв. 457. почесна (чарка?) — угощеніе водкой въ нѣкоторые моменты свадебнаго обряда. Дружба наливає чарку горівки і кличе на почесну. Грин. III. 513. Тут то саме у Тараса коровай ділили; за вечерею бояре дружечок гулили; подавали їм почесну, а сами ковтали. Мкр. Н. Зо.
Роскошкати, -каю, -єш, гл. Взъерошить.
Сердушник, -ка, м. Раст. Erythraea Centaurium Pers. ЗЮЗО. I. 122.
Уродай, -дая, м. Красавецъ. Уродаю то й у свитині пригоже. Ном. № 14250.
Хроміти, -млю, -миш, гл. Хромать. Увца хромить. Вх. Уг. 273.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДДАВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.