Благородний, -а, -е. 1) Изъ привилегированныхъ сословій. Благородні — хліба голодні. Благородна, як свиня о?ородна.
2) Благородный. Болота засипав благородними кістками.
Близчий = Ближчий.
Божничок, -чка, м. Ум. отъ божник.
Друкваниця, -ці, ж. Юбка изъ синей выбойки.
Жни́во, -ва, с. Жатва. Ой вже ж бо ми біле личко запалили, ой ходячи ранесенько та на жнива.
Каюк, -ка, м. Родъ лодки; въ различныхъ мѣстахъ различной величины и устройства: на Днѣстрѣ и Днѣстровскомъ лиманѣ до трехъ сажень длины, сдѣланная изъ досокъ, рыболовная лодка. въ Полтав. г. — килевая лодка изъ цѣльной колоды, поднимающая груза до 30 пуд. въ — небольшая рыболовная лодка для одного человѣка. Въ думѣ «Про Кішку Самійла» каюки имѣются у запорожцевъ: когда Самійло Кішка подъѣхалъ къ о. Тендрову на турецкой галерѣ, — тоді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. Ум. каючо́к. Разів з чотирі погребнувся і з каючком причалив.
Користонька, -ки и кори́сточка, -ки, ж. Ум. отъ користь.
Нетесаний, -а, -е. 1) Неотесанный.
2) Неуклюжій, неповоротливый. Витесав нетесаного тесана.
Огурний, -а, -е. 1) Строптивый, упорный, упрямый. Огурна дитина.
2) Непривѣтливый, несообщительный. Ну, та й огурний народ тут: і слова не доб'єшся. Ум. огурне́нький.
Порожник, -ка, м. Мѣсто около дверей, гдѣ обыкновенно ставятъ метлу.
