Блошня, -ні, ж. соб. Блохи.
Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Діва́ти, -ва́ю, -єш сов. в ді́ти, ді́ну, ді́неш,, гл. Дѣвать. Бандуро моя мальованая, де ж мені тебе діти? І де вони гроші дівають?
Нечесний, -а, -е. Нечестный.
Отцевський, -а, -е. = отцевий. Отцевського хліба-соли з упокоєм уживати.
Перебенда, -ди, ж. Шутка, болтовня, балагурство. Черчик мав реверенду та й до мене в перебенду.
Привід, -воду, м. 1) Руководство, предводительство. А дурень за моїм приводом працює. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку. Всюди привід дав, а татусь тільки за нею, хоть і не дуже то покійник любив за чужим приводом ходить. Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід. 2) Причина, основаніе. З якого приводу? На какой причинѣ?
Розскубати, -ба́ю, -єш, сов. в. розску́бти, -бу́, -бе́ш, гл. Раздергивать, раздергать, расщипать. Розскубати ковтуння (у вовні).
Співець, -вця, м. 1) Пѣвецъ. Співець славутний Митуса. Замовк співець. 2) Поэтъ.
Тузлук, -ка, м.
1) Щелокъ для бученія бѣлья. Положи сорочку в тузлук.
2) Разсолъ, въ которомъ солятъ рыбу.
