Випихати, -хаю, -єш, сов. в. випхати, -хаю, -єш и випхнути, -ну, -неш, гл. Выталкивать, вытолкнуть, вытѣснять, вытѣснить. Випихали з хати матір. Вона тебе випихає (заміж за удівця) на троє дітей, аби не за мене. Випхнули батька з хати.
Дарі́жний, -а, -е. Подаренный, даровой. Пан дав йому десятину землі навічне, подарував йому. Так він на тій даріжній землі розвів садок.... Той садок його, бо земля даріжна.
Забру́катися, -каюся, -єшся, гл. Запачкаться въ грязь. Забрукається свита як довга.
Лози́на, -ни, ж. Стебель лозы. Берегом, бережиною загубив хустку під лозиною. Ум. лозинка, лози́ночка.
Облудка, -ки, ж.
1) Ум. отъ облуда.
2) Оболочка верхняя, кожица (напр., яблока). Як положиш кислицю у піч спектись, то шкура їй репне. У всякій кислиці у середині є сік і воздух; од тепла сік закипа і з його робиться пара, а воздух роздається.... і вони розривають облудку.
Підспівач, -ча, м. 1) Подпѣвающій. Плохой поэтъ, подражатель.
Покопирсати, -са́ю, -єш, гл. Изрыть, поковырять. Ганна показала синові обидві ручки, сині, покопирсані неначе ножем.
Поначіплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Вцѣпиться, прицѣпиться (о многихъ). Як поначіплювались їй і в плахту, і в намітку грішнії душі, щоб і собі з того пекла вибраться.
Цапок, -пка, м.
1) Ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком.
2) Волъ такой же, какъ и орел (Cм.), но съ меньшими рогами.
3) = обіручний столець. Cм. обіручний.
Цупати, -паю, -єш, гл. = тупати. Ой цупайте, чоботята, хоть не кованиї. Ой щупайте, чоботята, до голого льоду.
