Відіймати, -маю, -єш, сов. в. відійняти, -йму, -меш, гл. Отнимать, отнять. Воли випрягає, пугу одіймає. Що малий пан вліпить, то і великий не відойме.
Заглу́шувати, -шую, -єш, гл. = заглушати. Усякий чоловік заглушує своє горе: хто п'янством, хто скнаростю, а сей, бач, казками.
Козакин, -на, м. Козакинъ. Вийняла жінка з скрині мій милиціонний козакин, що порвалось — позашивала.
Котеня, -ня́ти, с. = кошеня.
Німіти, -мі́ю, -єш, гл. Нѣмѣть. Мати дивиться на неї, од злости німіє. Поле німіє. Біль німіє трохи.
Обіцянка, -ки, ж. Обѣщаніе. Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість.
Опускати, -каю, -єш, сов. в. опустити, опущу, -стиш, гл.
1) Опускать, опустить. Як зачали Бондарівну у гроб опускати, ой то казав пан Каневський ще жалібніш грати.
2) Оставлять, оставить, покидать, покинуть. Щоби вас Бог не опускав.
Охвірувати, -ру́ю, -єш, гл. Жертвовать. Охвірувати Богові. Охвірувати їх (гроші) на яке добре діло.
Сітнити, -тню, -ниш, гл. О дождѣ: накрапывать, моросить.
Чарупина, -ни, ж. = чарчина. Годилось би й випити. Ось давай лиш по чарупині. Ум. чарупинка. Вареної по чарупинці.
