Говірка, -ки, ж.
1) Выговоръ, діалектъ, манера говорить. У литвинів говірка не така, як у нас. Пані наша.... з себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної.
2) Разговоръ, говореніе. А я хотів би почути говірки женихової. У тій тихій говірці їм почулася грізна буря.
3) Пересуды, сплетня. Пішла вже скрізь по селу про його говірка. Ум. говіронька. Така тиха, така й мова, така й говіронька.
Гороб'я́чий, -а, -е = Горобиний.
Дзві́нник, -ка, м. Колокольный мастеръ.
Згля́нути, -ся. Cм. зглядати, -ся.
Капирь, -ря, м. Мужикъ? А шо ви капирі, чи запорожці?
Мло́їти, -їть, гл. безл. Тошнить. Млоїть мене та й млоїть.
Підпалий, -а, -е. ? Воли великі, гнідої шерсти, аж підпалі.
Поспадати, -даємо, -єте, гл. То-же, что и спасти, но во множествѣ. Ото поспадали всі дванадцять замків.
Цяткований, -а, -е. Въ пятнахъ, пятнистый, пестрый, въ крапинкахъ.
Чв'якати, -каю, -єш, гл. 1) Чавкать. Свині чв'якнули. Также то-же, что и плямкати. Пити хоче, і ніхто їй не дасть, тіки ротом чв'яка. 2) Говорится о звукѣ воды, вытѣсняемой ногой изъ подъ обуви или изъ дырявой обуви. Cм. чвохтіти, чв'якотіти. Коли б його постоли мокрі так не чв'якали.
