Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Воробець, -бця, м.
1) = горобець. Орел не пристає з воробцями.
2) — тростяний. пт. болотный воробей, Emberiza schoeniclus.
Досуши́ти, -ся. Cм. досушувати, -ся.
Мирі́ння, -ня, с. Примиреніе. Видно, яке буде миріння: сьогодня помиримось, а завтра буде вп'ять тієї ж.
На-ору́жку нар. Снаружи. Винеси ясла, постав на-оружку, бо в оборі тісно.
Окинути Cм. окидати.
Питомий, -а, -е. = питимий.
Приліс, -су, м. Опушка лѣса? За лісом, за прилісом золоте теля реве. Cм. проліс.
Рогожа, -жі, ж. Рогожа. Милого ложа — міх да рогожа, то мені постіль гожа. Ум. рого́жка.
Скапати Cм. скапувати.
