Городо́чок, -чка, м. Ум. отъ го́род.
Гостри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Гостри́ти зу́би. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Вони на нас зуби гострять. Гостри́ти о́чі, язики́. Острить зубы, замышлять противъ кого. І ворог мій на мене очі гострить. Язики на мене гострять.
Миша́стий и миша́тий, -а, -е. Мышинаго цвѣта, пепельный. Мишатий кінь.
Москалів, -ле́ва, -ве 1) Принадлежащій великороссу.
2) Принадлежащій солдату.
Неофит, -та, м. Неофитъ. Не неофит новий, а апостол великого Христового слова.
Огиднути, -ну, -неш, гл. Опротивѣть, надоѣсть, опостылѣть. Море так йому огидло, що бісом на його дививсь.
Познівечувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и знівечити, но многихъ, или многое.
Провина, -ни, ж. Вина, проступокъ. За яку провину у холодну посадили його? То се вони караються у його за провину, за гордощі без міри. Ум. провинка, прови́нонька. А за тоту провиноньку Бог би тя скарав.
Типець, -пцю, м. 1) вхопити типцю. Попасть на слѣдъ, на искомую дорогу. Як погнався за їм (злодієм), то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю та й через те не догнав. 2) дати типцю кому. Задать перцу, высѣчь.
Усобитися, -блюся, -бишся, гл. Производить усобицу, раздоръ. Всобитись, не хочу з козаками.
