Байка, -ки, ж.
1) Басня. «Кажи казки!» — Не вмію. — «Кажи байки!» — Не смію. — «Кажи сякої-такої небилиці»! Не все те правда, що байка каже. Байки Л. Глібова. Як пан лягає спать, то він йому каже байки.
2) Бездѣлица, шутка, пустяки. Лайка — байка, а битва — молитва. Байка плавати, але як би казали нурка дати.
3) = бая. На дівочках плаття — все клин та китайка та зеленая байка. Ум. баєчка. Я вигадав, лежачи на печі, для вас сюю баєчку, паничі.
Годуля, -лі, ж. Пища, кормъ.
Кількись нар. Нѣсколько. Минуло кількись часу
Колоддя, -дя́, с. соб. отъ колода. Я закладав комори й хату з віковічного дубового колоддя на два людські віки.
Наклопота́тися, -почу́ся, -чешся, гл. Нахлопотаться.
Перезати, -ся, -жу, -ся, -жеш, -ся, гл. Опоясывать, ся.
Поганий, -а, -е. 1) Дурной, плохой. Царь як покуштує борщ, аж він такий поганий. Велів поганій буть погоді. Деревце почало казать, яке йому життя погане.
2) Некрасивый. Ліпше мені в сей Дунай топать, ніж з гидким, поганим до шлюбойку стать. Ум. поганенький. Я знаю однієї поганенької (пісні).
Самотяж нар. = самотужки.
Старечий, -а, -е. 1) Старческій, стариковскій. Послухайте моєї тітки, її старечої та розсудливої мови.
2) Нищенскій. Ой я старець — не старече в грудях серце в мене.
Хлопцюга, -ги, м. Ув. отъ хлопець. Я наймит у неї, хлопцюга приблудний. Ну, вставай, хлопцюго!
