Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Го́цки меж. = Гоц.
Жва́ка, -ки, ж. = жуйка.
Курінний, -а, -е. 1) Шалашный.
2) Относящійся къ запорожскому куріню. отаман курінний. Начальникъ части запорожскаго войска. Cм. курінь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. Часто вмѣсто, отаман курінний говорится просто курінний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний.
Ми́тний, -а, -е. Таможенный, мытный, пошлинный.
Паламарчук, -ка, м. Молодой пономарь.
Переносити, -шу, -сиш, сов. в. перенести, су́, се́ш, гл. 1) Переносить, перенести. Перенесу ключі, не побрязкуючи. Перенесла я її в комору, положила на лавці. 2) Передавать, передать словесно, разсказать, разнести вѣсть. Вже давненько панночки приїжжі переносили, що який то вже там лікарь полковий хороший.
Перістий, -а, -е. 1) О масти: по черному полю бѣлыя поперечныя полосы. Віл перістий. Пропало троє коней перістих. 2) О цвѣтѣ: въ полоскахъ. Ой ти гарбуз, ти перістий! Із чим тебе будем їсти? За рижого бога, за перістих людей.
Прохлюпатися, -паюся, -єшся, гл. Проболтаться въ водѣ извѣстное время.
Русь, -си, ж. Русь. Налетіли гуси з Гуси, сколотили воду Марусі.
