Вичунювати, -нюю, -єш, сов. в. вичуняти, -няю, -єш, гл. Оправляться, оправиться отъ болѣзни, выздоравливать, выздоровѣть. Занедужала. Бачить, що не вичуняє і кличе батька. Нездужає Катерина, ледве-ледве дише.... Вичуняла, та в запічку дитину колише.
Вішальник, -ка, м. Висѣльникъ; повѣсившійся, удавленникъ.
Гуркотне́ча, -чі, ж. Сильный стукъ, стукотня, грохоть. Там таку гуркотнечу підняли, що страх!
Дряп! меж.
1) Царапъ! А кішка дряп його кігтями, так і передрала щоку.
2) Хвать! Брат собі драп, сестра собі несла.
Підгорля, -ля, с.
1) Подгрудокъ у рогатаго скота.
2) Нижняя горизонтальная часть ярма.
Рожин, -на, -не. Принадлежащій розѣ, мальвѣ.
Скучно, нар. Скучно. Чи головка болить, чи на серденьку нудно, чи за отцем, матусею скучно? Ум. Скучне́нько, скучне́сенько. Стало мені скучненько.
Слизик, -ка, м. = слиж 2.
Страшенне нар. = страшенно. Журився й наш Грицько, страшенне журився.
Усезнання, -ня, с. Всезнаніе. Всезнаннє обіцяв диявол вві.
