Базіка, -ки об. Болтунъ, балагуръ. І чого цей (ця) базіка все язиком меле? Оце ще мені базікало!
Блищатися, -щуся, -щишся, гл. Свѣтить, блестѣть. Того рубля (срібного) положив на верха, щоби блищався. Ой у полі криниченька, в ні вода блищиться. Топірці блищаться на сонці.
Бурсак, -ка, м. Бурсакъ. Ум. бурсачок. Ув. бурсачище.
Десь-не-десь, нар. 1) = Де-не-де. Чисте місце, тільки десь-не-десь поростицювані вишеньки та квітки. 2) Гдѣ-то. Десь-не-десь є на чистому полі, на роздоллі криниця води.
Капля, -лі, ж.
1) Капля. Лисиця од дощу під борону ховалась: не всяка, казала, капля капне. По каплі виточу з його діявольську кров.
2) Немного, небольшое количество. Ум. капелечка, капелька, капели́на, капели́нка, капели́ночка, капли́на. Адже ж у тебе в роті ні капелиночки квасу не було. Ком. Тілки капелиночка там була.
Музи́цтво, -ва, с. Игра на музыкальномъ инструментѣ. Веселе ремесло музицтво... легким хлібом забавляють.
Наріка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. наректи, -речу, -че́ш, гл. Соверш. видъ употребляется только при двухъ первыхъ значеніяхъ. 1) Называть, назвать. Своє дитя без сорома байстрям нарікає. 2) наречено. Назначено, суждено. Та вже коли наречено емірати, і знахури не відшепчуть. 3) Горевать, сѣтовать. Потім будеш нарікати, що з бідною оженивсь. 4) Попрекать, упрекать. Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти, — а зараз стане (син) хлібом-сіллю нарікати. Ой мені батько так нарікає. Жінка вже поприбірала, кленучи чоловіка та нарікаючи. 5) — на кого, на що. Жаловаться, роптать. Ми своїх будем жен наущати, щоб на тебе не нарікати.
Пороспукати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и роспустити, но во множествѣ.
Розділити, -ся. Cм. розділяти, -ся.
Солотрук, -ка, м. Камень для толченія соли или перцу.
