угоден
Угоден, -дна, -не, уго́дливий, -а, -е. = угіден, угідний. Як будеш Богу угоден, то не будеш і голоден. Купи людям калач, а не вгоден, то й сам ззіж. Була в однім селі криниця така вгодна, шо із неї і врожаї, і усе йшло.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 314.
Том 4, ст. 314.