Гірочок, -чка, м. Ум. отъ гірок.
Долу́зати, -ваю, -єш, гл. Долущить (семечки). Долузати насіння.
Еч! меж. = ач. Еч, який гарний! Сам геть, а мені не дає.
Загре́ба, -би 1) Загребаніе; мѣсто, гдѣ что-либо загреблено, закопано. Знає він кошечу загребу. 2) Родъ хлѣба (коржа́), который при печеніи загребается въ горящіе угли. Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти, щоб сили підкрепити. Замісили кісто, зробили з того кіста коржа й загребли його пектись у те огнище. Поставили нам знатну вечерю: тетерю з загребами... (Такі коржі, що печуть їх, загрібаючи у жар: од того й загребами звуться). У Милорадовича: свадебный длинный хлѣбъ. 3) Жадный человѣкъ. Забере усе бісів загреба.
Лю́стро, -ра, с. Зеркало. Морським милом умивалася, в ясне люстро виглядалася. Ум. люстерко, люстеречко. В золотев люстерко видивлялася.
Наві́чник, -ка, м. Испорченное намісник. Cм. навісний, — въ другомъ варіантѣ приведенной тамъ пѣсни стоить: наві́чничок.
Перепрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. перепріти, -прію, -єш, гл. Перепрѣвать, перепрѣть. Страва перепріє в печі.
Прачувати, -чую, -єш, гл. = прачити.
Солити, -лю, -лиш, гл. Солить. Тричи борщ солити не годиться.
Удоволятися, -ляюся, -єшся, сов. в. удоволи́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. = удовольнятися, удовольнитися.
