Деркоті́ти, -кочу́, -чеш, гл. Издавать звукъ дер-дер. Деркач деркоче. Колесо в возі деркоче. Деркотіли деркачі.
Дурни́на, -ни, ж. = дурниця 1 и 2. Хиба тільки горілкою вп'єшся? Дурнину можно зробити й з вина. Лежить цюра в дубині, не кланяється дурнині. дурни́ну стро́їти. Говорить или дѣлать чепуху.
Забі́й, -бо́ю, м. 1) Убой, убіеніе. бий його́ до забо́ю. Бей его до смерти. як у забі́й би́ти. Дѣлать что-либо не переставая, безпрестанно. Як у забі́й б'є мороз (день у день). Жалілися на проклятущий мороз, що як у забій забив — день у день. Перепели хававкали та як у забій били. 2) ? Великі забої були на шляху. Екатер.
Завгодя́ нар. Заблаговременно, заранѣе. Треба завгодя лагодитись з своїм добром у город на ярмарок. Збіралися завгодя, завгодя скуповувались, пекли, варили.
Заклекота́ти, -чу́, -чеш и заклекоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Заклокотать. Щоб твоя́ й путь заклекоті́ла! Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти. 2) Объ орлѣ: закричать. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали. Заклекчи (орле) з-під хмари. 3) Заговорить (о шумномъ говорѣ толпы). «Обділяй мерщій!» заклекотіла мертвецька громада. Село закричало, заклекотало тисячею усяких голосів. Лев. Пов. 101.
Куриця, -ці, ж. = курка. Сліпій куриці все пшениця. Дарма, що в черепку, аби куриця жарена, куриця варена.
Окидь, -ді, ж. Легкій весенній снѣгъ (послѣ того, какъ зимній уже растаялъ).
Плеченько, -ка, с. Ум. отъ плече.
Повишкрьобувати и повишкрябувати, -бую, -єш, гл. Выскресть (во множествѣ). Такі голодні поприходили, як сіли вечеряти, так і горщечки повишкрьобували.
Покидьок, -дька, м. = покидька.
