Белебень, -беня, и -бня, м. 1) Возвышенное и открытое мѣсто. Употребляется чаще въ выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут Заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Розумна голова: на белебні затишку хоче. 2) Глубокое мѣсто въ водѣ.
Грома́донька, -ки, ж. Ум. отъ громада.
Занеду́жати, -жаю, -єш, гл. Занемочь, заболѣть. Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько, з Криму ідучи. 175.
Одіння, -ня, с. Одѣяніе. Воду сь мі перепила, одіння съ мі походила. Ум. одіннячко.
Помостина, -ни, ж.
1) = помістниця 1.
2) = кладка. Ум. помости́ночка. Через річеньку, через бистреньку помостиночка лежить.
Справниця, -ці, ж. Присутственное мѣсто. В справниці осталися судці з авдитором.
Товкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: «веди, та й годі».
Угадьків, -кова, -ве Принадлежащій отгадчику.
Флинта, -ти, ж.
1) Родъ ружья. Для сильной армії своєї.... наклали повні гамазеї гвинтівок, фузій без пружин, булдимок, флинт і яничарок.
2) Неряшливая, нерадивая дѣвка.
Череп'я, -п'я, с. соб. Черенки. Ухопив миску.... да тоді в двері! так череп'я й розлетілось.
