Брик! меж., выраж. ляганіе, толчекъ ногой. Ой чук-брик з рогом бик.
Вдовки, -вок, ж. мн. = удовки.
Віддаліти, -лію, -єш, гл. Поотстать, отдалиться. Не жени коні: лоша віддаліло — не здожене. Усе вже те оддаліло, проминуло.
Ґе́дло, -ла, с. Приказъ. Розіслав же Іван Рижка ґедло по всім селі.
Ду́хати, -хаю, -єш, одн. в. духну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Дуть на что нибудь, подуть, дунуть. Вітер як духнув. Ходім, каже, товаришу, ще до моря: хто більше води видме. — Ходім. От пішли. От Прало як духне, то чуть риби за хвоста не вхватить — аж до сухого.
Завере́дити, -дить, гл. безл. Почувствовать дурноту. Щось мені завередило.
Закоха́ння, -ня, с. 1) Любовь. Не я, милий, осудила, судять же нас люде, що з нашого закохання нічого не буде. Хто не знає закохання, той не знає лиха. 2) Возлюбленный возлюбленная. А десь моє закохання до вечери сиділо. Вернися, любе закохання, перестань ся гнівати.
Зза́ду нар. Сзади. Кусь мене, вовче, ззаду, бо я зубів не маю.
Підсобка, -ки, ж. Подмога, помощь, поддержка. Сама ж я годую ту дитинку, сама заробляю, — нема мені підсобки ніякої ні від кого.
Покрепити, -ся, гл. = покріпити, -ся.
