Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скорбити

Скорбити, -блю́, -би́ш, гл. Причинять скорбь. Старого лиш скорбили, серденько му точили. Млак. 72.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКОРБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКОРБИТИ"
Вершень, -шня, м. = верхівень. Стор. МПр. 120.
Доспі́ти Cм. II. доспівати.
Каракати, -тів, м. Короткіе сапоги. Желех.
Полонистий, -а, -е. Покатый. Полониста гора. Черк. у.
Понамережувати, -жую, -єш, гл. То-же, что и намережити, но во множествѣ.
Порозсідлувати, -лую, -єш, гл. Разсѣдлать (во множествѣ).
Тилилички меж. для выраженія игры на скрипкѣ. Рудч. Ск. I. 28.
Укмітувати, -тую, -єш, гл. = укмітити. От скільки ж нас там було, а нікого ж ви не укмітували, як мене. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Чадно нар. Угарно. Як... дуже чадно, то і вмерти можна. Дещо.
Шпигон, -на, м. = шпиг. Шпигоном — з церкви паламарь. Котл. Ен. IV. 64.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СКОРБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.