Безстидниця, -ці, ж. Безстыдница.
Відтак нар. Потомъ, затѣмъ. Треба привітати, відтак його до хатоньки миленько просити. Треба Богу ся помолити, відтак на войну йти.
Застеля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. застели́тися, -лю́ся, -лешся, гл. 1) = застилатися, заслатися. 2) — ша́лею, ху́сткою. Надѣть на плечи шаль, платокъ. Люборацька вже і шалею застелилась. 3) Начать дуть (о вѣтрѣ)? Та він (вітер) зранку застелився був он-який, а тепер — сказано, така тиша, що й Господи!
Моло́шничок, -чка, м. Ум. отъ моло́шник.
Набі́гти Cм. набігати.
Перемовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. перемо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Перезивать, перезвать, переманивать, переманить. Ой ти, галочко, перемовочко, перемовила сокола з темного лугу в вишнев сад. Ой не я ж його перемовила, він сам за мною приїхав. 2) Промолвить, перекинуться словомъ. Воли б хоть з чоловіком словечко перемовити. 3) Пересказывать, пересказать наново; передразнить. Там люде норовисті: що скажеш, то й перемовлять, а що зробиш, то й перероблять.
Погіршати, -шаю, -єш, гл.
1) Сдѣлаться хуже. Замуж пішла — ще й погіршало: мені ділечка побільшало, а здоров'ячка поменшало.
2) Увеличиться. Малі діти — мале й лихо; діти побільшають, — лихо погіршає.
Смутувати, -ту́ю, -єш, гл. = смуткувати. Я молода смутую.
Справилля, -ля, с. = справа 4. Ходять по хатах та загадують, щоб у кожного було барило з водою і всяке справилля про пожежу.
Товпачити, -чу, -чиш, гл. ? Оце як бач, то не товпач, бо скажуть — дурень великий.
