Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скорбити

Скорбити, -блю́, -би́ш, гл. Причинять скорбь. Старого лиш скорбили, серденько му точили. Млак. 72.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКОРБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКОРБИТИ"
Дві́чі чис. Дважды. З однії липи двічи лико не деруть. Ном.
Замі́жний, -а, -е. = заможний.
Назбіра́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Собраться. Багацько назбіралось того люду. Стор. МПр. 75.
Неспроможність, -ности, ж. = неспромога. Неспроможність гіркая. МВ. (КС. 1902. X. 45).
Омрак, -ку
Опарканювати, -нюю, -єш, сов. в. опарканити, -ню, -ниш, гл. Обносить, обнести заборомъ. Желех.
Погиркати, -каю, -єш, гл. = погарикати.
Пуховиця, -ці, ж. Пуховикъ. Стеле хазяїн та пуховую пуховицю, а безщасний чумак у дорозі та нещасну важницю. Мет. 458.
Соняшниковий, -а, -е. Изъ подсонечника, подсолнечный. Соняшникова олія. Лебед. у.
Уґвинтити Cм. уґвинчувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СКОРБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.