Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скордія

Скордія, -дії, ж. Раст. Teucrium scordium L. ЗЮЗО. І. 138.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКОРДІЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКОРДІЯ"
Вибурхати, -хаю, -єш, гл. Выплеснуть, съ шумомъ выбросить.
Вітровина, -ни, ж. Раковина на деревѣ (болѣзнь коры древесной). Бачите, які у осокора вітровини скрізь та япини; де вітровина, там у середині сухий та пухкий. (Залюбовск.).
Гороб'я́, -я́ти, с. = Горобеня.
Джорели́стий, -а, -е. Богатый источниками.
Закозакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Начать вести жизнь козака.
Лискну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = лиснути. Як разом лискне блискавка, так небо мов запала.
Обнюхати Cм. обнюхувати.
Поваляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Свалить (многихъ), і перших Фина, Тамариса на землю махом поваляв. Котл. Ен. Чорненьке маленьке ввесь світ поваляв. Ном. № 40, стр. 291. 2) Запачкать, испачкать. Не займай мене, Грицю, поваляєш спідницю. Чуб. V. 1120. Не ззість пес, поки не поваляє. Чуб. І. 279.
Потаїти, -таю́, -їш, гл. Скрыть, удержать въ тайнѣ. Сором сказати, а гріх потаїти. Ном. № 3175.
Розвій, -вою, м. Развитіе. Галиц.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СКОРДІЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.