Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Вижимати, -маю, -єш, сов. в. вижати, -жму, -меш, гл. Як треба, то хоч у щимки голову положи, то нічого не вижмеш.
Глицарня, -ні, ж. Яма, въ которой приготовляется известь, творило.
Заво́дити, -джу, -диш, сов. в. завести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Заводить, завести куда-либо. Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз. Завів дівчину в чуже село. Вона до нас діток своїх завела, покинула, а сама знов таки пішла туди до його. — перо́м. Повести куда нибудь линію пером. Що заведе пером, того не виволочеш волом. 2) Заводить, завести за что-либо. Завів його за хату, щоб не бачили, та й каже нишком... А брат сестру за стіл завів. заво́дити на поса́д (молоду). Свадебный обрядъ: сажать новобрачную за столъ въ красномъ углѣ. В неділю після обіда завели Ганну на посад. Молоду заводить за стіл брат хусточкою. 3) Отводить, отвести. Завела коня до стаєньки. Дівчино моя, напій мі коня і заведи до кірниці, де зімни вода. Я заведу тебе до нас. 4) Вставлять, вставить, вдѣлывать, вдѣлать во что, всовывать, всунуть. заво́дити цурки. При постройкѣ дуба (лодки изъ цѣльной колоды): распоровъ колоду, вставлять въ щель распорки для распиранія боковъ. — у ри́тки, у шохти. У ткачей: пропускать нити основы сквозь отверстія названныхъ снарядовъ. Cм. варстат. 167. — в паліту́рки. Переплетать (книгу). — під скло. Вставлять въ рамку подъ стекло (картину). 5) Вносить, внести (въ книгу запись). Та ще в метрики як заведе Марусею... 6) Класть, положить на ноты. Він все записував пісні народні... і навіть самі мелодії пісень і заводив у ноти. 7) Прикрѣплять, прикрѣпить сапогъ къ колодкѣ гвоздями или веревочкой (у сапожниковъ). 8) Начинать, начать. Товариш мій давний заводить з нею танець. 9) Заводить, завести; устраивать, устроить; основывать, основать. Завели собі деяку городину. Пішла вона звичайненько прохати, щоб лев в дуплі дозволив їй... хазяйство завести маленьке. Ти, козаче, ти, бурлаче, не хороше робиш, що зарання п'єш, гуляєш, бенкети заводиш. Як би у нас на селі школу завести. Ком. І. 23. заве́сти поду́шне. Завести недоимку въ уплатѣ подушной подати. 10) Запѣвать, запѣть, затягивать, затянуть, начинать, начать пѣсню. Без мене не знаєш як і взяться, як і пісню завести. Завели вдвох пісеньку. Онде дівча йде по воду, думку йкусь завело. 11) Голосить, плакать. Не чує, як заводить сиротина. 76. 12) так заве́дено. Такъ принято, таковъ обычай.
Збива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зби́тися, зіб'ю́ся, -б'єшся, гл. Сбиваться, сбиться, скучиться, слѣпиться; собраться. Казав Хома: душа моя, де ти забарилась? У собачинім хвості та в ковтуни збилась. На майдані збилось багацько народу. Подме Господь — і льодом стануть води, загуснувши, збиваються у камінь. — на що. Собрать денегъ на что. Збився Пилип і на хату. Ти на свою худобу тим часом збився б. 2) Быть сбиваемымъ, сбитымъ, сшибленнымъ. Збий оту грушу з гілки. — Коли ж не збивається! 3) Сбиваться, сбиться; спутаться, ошибиться. Ми збились того сліду, що їхали, та не знать де й опинились. — з пантели́ку. Сбиться съ толку. Хоч буцім, Грицьку, ти на пана закрививсь, та з пантелику ти, так як другі, не збивсь. 4) Подниматься, подняться вверхъ. Знов зірвався, збився та й полетів. 5) Возмущаться, возмутиться, взволноваться. Чоловіка не маю, щоб, як зіб'ється вода, вкинув мене в купальню. — бу́чі. Подняться шуму, крику, скандалу. Така буча збилася, ща ледві розняли їх.
Збі́дкатися, -каюся, -єшся, гл. Прикинуться бѣднымъ, начать жаловаться на бѣду. Як збідкається: що се я, дурний, наробив!
Звіздо́чка, -ки, ж. Ум. отъ звізда́.
Попрати, -перу, -ре́ш, гл. Постирать. Попрали баби панам сорочки.
Сплямуватися, -муюся, -єшся, гл. Запятнать себя (въ прямомъ и переносномъ значеніи). Дивлюсь, дивуючись, на кров з грязею, що ви обидва нею сплямувались.
Хабальниця, -ці, ж. = хабалиця.
