Будовник, -ка, м. и пр. = будівник и пр.
Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Відмалюватися, -лююся, -єшся, гл.
1) Быть нарисованнымъ, изображеннымъ.
2) Отразиться. Все твориво в душі одмалювалось.
Кавід, -вода, м. Родъ, порода. Дід його, батько і мати, та і ввесь їх кавід такий закатований.
П'януватий, -а, -е. Немного пьяный, выпивши.
Розлук, -ку, м. Раздѣленіе. на розлук повідати — говорить раздѣльно.
Руб I, -ба, м. 1) Рубецъ. Ходив.... у таких (сорочках), що руб руба позиває. І руба сухого на йому не осталось. На ру́би наді́ти. Надѣть на изнанку. 2) Ребро, грань, край. Ру́бом поста́вити. а) Поставить на ребро. б) Выставить на показъ. Так якось уміла все вона, — як то кажуть, всяку копійку рубом. Ум. Ру́бчик.
Сплодити, -джу, -диш, гл. Произвести на свѣтъ, родить. Та бодай тая річка риби не сплодила. Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував, що до розуму довів.
Спроста нар. Спроста. Уже ж то не спроста в його такий жупан.
Хвершалка, -ки, ж. Фельдшерица.
