Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рантух

Рантух, -ха, м. 1) Головной уборъ замужней женщины въ Галиціи — бѣлый тонкій платокъ, покрывало. О. 1862. IV. 37, 30. Уся в рантухах та в намистах золотих. Федьк. Пов. 85. 2) Родъ тонкой бумажной ткани. 3) Родъ юбки суконной. Kolb. І. 37. 4) = лантух. Ум. рантушо́к. Гол. IV. 353.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 6.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РАНТУХ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РАНТУХ"
Братусин, -на, -не. Принадлежащій братцу.
Варяниця, -ці, ж. = варениця.
Восени нар. Осенью. В-осени ложка води, а дві грязі. Ном.
Зарі́нче, -ча, с. = зарінок. Желех.
Остербнути, -ну, -неш, м. = остербати.
Побабистий, -а, -е. Покрытый морщинами.
Покупати, -па́ю, -єш, гл. Выкупать (многихъ).
Сапування, -ня, с. = сапання. Лохв. у.
Совзати, -заю, -єш, гл. Скакать, прыгать, шалить. Угор.
Тира, -ри, ж. То-же, что и котець 1, но большихъ размѣровъ. Браун. 16.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РАНТУХ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.