Навзнаки́ нар. 1) = навзнак. 2) — дава́тися, да́тися. а) Показываться, показаться. Як були ми колись панськими, кріпаками, так вона така була, що було і навзнаки не дається; а тепер сама забалакала, така тиха та добра до людей. б) Давать, дать себя знать. Дались мені навзнаки чоловічі кулаки.
Підвір'я, -р'я, с. Мѣсто занятое дворомъ, дворъ. Пішли вівці по підвір'ю. Колись і на моїм підвір'ї буде болото.
Похопний, -а́, -е́ = похіпливий 1. Моторна та похопна дівчина.
Проложити, -жу, -жиш, гл. 1) = прокласти. Ніколи не звернемо з дороги, що ти нам, проложив єси. 2) — пісню. Сложить, сочинить пѣсню. Проложив їм пісню про Царя Наливая. Не з добра то хтось проложив пісню: «Мати наша, мати! не журись ти нами»... Се не пісенька, а щирая правдонька. Так ми у своїх батьків служили, да оце про їх і пісню проложено. — гутірку. Сложить разсказъ. «Чи чував ти, братіку, щоб миш одкусила коли голову чоловікові? — Засміявсь козак: «Се, пане ясновельможний, тілько таку гутірку проложено».
Санчата, -ча́т, ж. мн. Маленькія сани. Що на горі санчата, — спускаються дівчата.
Спочивати, -ва́ю, -єш, сов. в. спочити, -чину, -неш, гл.
1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває.
2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та її сів спочивати. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю.
Улежуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. улежатися, -жуся, -жишся, гл. Улеживаться, улежаться. Груша добре влежалась.
Чалий, -а, -е. Изсѣра-коричневый (масть). Тоді дав мені пан коня чалого. Запряжу тобі чалу кобилу.
Четверуватися, -руюся, -єшся, гл. Запрягать двѣ пары воловъ въ возъ (при тяжелой клади).
Шопа, -пи, ж. Навѣсъ, сарай съ двумя, рѣдко тремя стѣнками — для возовъ и хозяйственныхъ орудій. Пішли до топи вітати пана, пішли до череди брати барана.
