Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

похіпливий

Похіпливий, похіпни́й, -а, -е. 1) Проворный, быстрый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. ІІ. 136. 2) Понятливый, быстро схватывающій, воспріимчивый. Похіпна дитина. Н. Вол. у. Не похіпне якесь. Н. Вол. у. 3) = похватний. Чарка — найпохіпніще діло. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 387.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХІПЛИВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХІПЛИВИЙ"
Оведян, -на, м. Раст. Primula elatior. Лв. 101.
Позагинати, -на́ю, -єш, гл. Загнуть (во множествѣ).
Понадсипати, -па́ю, -єш, гл. Надсыпать (во множествѣ). Мабуть понадсипаю потроху пір'я з подушок, а то мати такі тугі понасипали. Черниг. у.
Понасквернювати, -нюю, -єш, гл. Нагадить (во многихъ мѣстахъ, о многихъ). Понасквернювали коло порога, що гидко й до хати доступити. Лебед. у.
Проречистість, -тости, ж. Краснорѣчіе. Желех.
Скапнути, -пну, -неш, гл. Медленно зачахнуть, умереть. Вх. Лем. 465.
Торбей, -бея, м. Нищій. Шух. І. 49.
Трясихвістка, -ки, ж. 1) = трясидупа. Вх. Пч. II. 12. 2) пт. Lusciola phoenicurus (и tithys). Вх. Пч. ІІ. 12.
Уворатися, -рюся, -решся, гл. При паханьѣ захватить плугомъ сосѣднюю землю. Харьк. у.
Чемсати, -шу́, -шеш, гл. Лупить (кору). Угор. Cм. чимсати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОХІПЛИВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.