Дото́чувати, -чую, -єш, сов. в. доточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Дотачивать, доточить о жидкости), доцѣлить. 2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим Бог світлость доточив? — Огнем. Як почав я лізти і короткий мотузок не сягав аж до землі, то я візьму вгорі урву, а внизу доточу.
Квасолюватий, -а, -е. О барашковомъ мѣхѣ: съ завитками въ фасольное зерно.
Лямі́вка, -ки, ж. Обшивка, (напр., юпки, очіпка), опушка.
Незнакомито нар. Незамѣтно. Як твоїх сітей незнакомито при зеленій діброві, так моїх діток незнакомито при молодій вдові.
Обридливо нар.
1) Надоѣдливо.
2) Противно.
Подворець, -рця, м. Сѣни. на подвірці. Въ сѣняхъ, во дворѣ.
Полом, -му, м. Сломъ. Як на полом піде хата, то багато дерева пропаде.
Поначіплювати, -люю, -єш, гл. Нацѣпить (во множествѣ). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе. Поначіплювано густо струни золотії.
Посідати II, -да́ю, -єш, сов. в. посісти, -ся́ду, -деш, гл. 1) Одолѣвать, одолѣть. Той з цеї сторони, а той з тієї (Карл та Мазепа), — посідають Полтаву. Палій посів того лицера, зв'язав його віжками. 2) Завладѣвать, завладѣть чѣмъ. Не думав я, що ти посядеш мою худобу. Думав худобу Хрущеву посісти.
Протурчати, -чу, -чиш, гл.
1) = протуркотати.
2) — голову, уха. Намозолить уши, твердя постоянно одно и то-же. Ти вже мені сими молодощами й голову протурчав.
