Безбожність, -ности, ж.
1) Безбожіе.
2) Жестокость, злость, немилосердіе. Війна в кровавих ризах тут, за нею рани, смерть.... безбожность...
Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Залепета́тися, -чу́ся, -чешся, гл. = залепетати. Тільки губонька залепечеться... твоє горе настане (о неговорящемъ еще ребенкѣ).
Змолоти, змелю, -леш, гл. Смолоть. Принесе зерно, змелють у братовім млині. Змели мені пшениченьку.
Йорж, -жа, м. Рыба ершъ. Понадувались мов йоржі.
Морга́ння, -ня, с. Морганіе, миганіе.
Надужива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надужи́ти, -живу́, -ве́ш, гл. Злоупотреблять, злоупотребить.
Наструнчувати, -чую, -єш, сов. в. наструнчити, -чу, -чиш, гл. = настренчувати, настренчити. Наструнчити їх, щоб уже в один голос співали.
Свататися, -таюся, -єшся, гл. 1) Свататься. Тільки що задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати: без брехні пі жоден чоловік не сватався. Въ нижеслѣдующемъ значеніи съ измѣненнымъ удар.: свататися: 2) Дѣлаться по отношенію другъ къ другу сватами въ значеніи сват 1 и 2. Cм. еще свахатися.
Цмокнутися, -нуся, -нешся, гл. Одн. в. отъ цмо́катися. Цмокнись з жінкою моєю, вона твоя буде.
