Дозо́рець, -рця, м. Наблюдатель, надсмотрщикъ, дядька.
Допомина́тися, -на́юся, -єшся, гл. Добиваться, домогаться. Хто припоминав, той допоминає.
За́кришка, -ки, ж. То, что крошать въ борщъ. (Закришка) — бутвиння що кришать в борщ: петрушка, цибуля та кріп, то що.
Інженір, -ра, м. Инженеръ. Французький інженір Боплан. 18.
Ли́ко, -ка, м. 1) Лыко. З однієї липи двічи лика не деруть. Кричить, мов з його чорт лика дере. не мішайтесь між чужі лика. Не мѣшайтесь не въ свое дѣло. 2) Веревки (изъ лыкъ?), которыми татары въ прежнее время связывали захваченныхъ ими во время набѣга людей. Поэтому: бути в татарськихъ ликахъ — попасть въ неволю къ татарамъ. в'язати в лина. Брать въ неволю. Попереду біжить чавуш великий і грамоту султанову читає: в'язати в лика всіх, або стинати. Ум. личко. Виміняв ремінець на личко.
Мі́сячно и мі́сяшно, нар. 1) Мѣсячно, лунно. Так місячно, хоч голки збірай. 2) Помісячно. А чи нема тут такої молодиці, щоб місячно згодилась?
Пальмовий, -а, -е. Пальмовый. Під пальмовим деревом. Побрали віття пальмове.
Поженихатися, -хаюся, -єшся, гл. Поухаживать. Подивись, оглянься, який же я вдався! Хиба даси півталіра, щоб поженихався.
Старий, -а, -е. 1) Старый, ветхій, дряхлый, давній. Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Бог старий господарь. Старий завіт. 2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р. старий. а) Старикъ. б) Мужъ. Такъ ого обыкновенно называетъ жена, но иногда и посторонніе, обращаясь къ женѣ того, о комъ рѣчь. (Жінка) й каже: «Що ж, старий, — тобі є, поміч, а мені нема. Здорові були! А де се ваш старий? стара: а) Старуха. б) Жена. в) Валетъ трефъ при игрѣ въ хвальку. 3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. 4) старий день. Бѣлый день. Співають, а на дворі вже старий день. 5) стара-пані. Переносно: задница. Ум. старенький, старесенький. Упадемо матері старенькій крижем до ніг.
Унадний, -а, -е. = унадливий.
