Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

орудущий

Орудущий, -а, -е. Командующій. Оце ще мені орудущий! Усе тільки мудрує та коверзує. Харьк. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 64.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРУДУЩИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРУДУЩИЙ"
Бидляка, -ки ж. Ув. отъ бидло.
Жи́ця, -ці, ж. = ложка. Вх. Лем. 413. Ум. жичка. Вх. Лем. 41
Зама́зка, -ки, ж. Замазка.
Отчина, -ни, ж. = отчизна 1. Чуб. V.
Панпуха, -хи, ж. = пампуха. Гречаних з часником панпух. Котл. Ен. II. 9.
Перегорожа, -жі, ж. Изгородь, передѣляющая дворъ огородъ и т. п. на части.
Сполохати, -хаю, -єш, гл. = сполошити. Сполохав пташку в вишневім садочку. Левиц. І. Нащо ти її так сполохав? Кв.
Тасю-тасю! меж. = тась-тась. Тасю-тасю, качуре, додому! продам тебе жидові рудому. Н. п.
Чубаєчка, -ки, ж. Ум. отъ чубайка.  
Шліхтувати, -ту́ю, -єш, гл. Смазывать пряжу шліхтою, піспою. Бобе піспу та й шліхтує нитки. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОРУДУЩИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.