Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

оружний

Оружний, -а, -е. Вооруженный. Одбиваючи од нас ворогів наших, не з кого, як із нас же, вони оружний люд набірали. K. (О. 1861. II. 227).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 64.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРУЖНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРУЖНИЙ"
Бісяка, -ки, м. Ув. отъ біс.
Віджувати, -жую, -єш, гл. Отжевать. Теля віджувало рукава в сорочці.
Возій, -вія, м. Возчикъ, работникъ, нанятый для перевозки хлѣба.
Гій меж. 1) Cм. II. Гі. 2) Крикъ на звѣря, тоже, что и тю. Гій тулюлю! Вовк як побіжить! Грин. І. 223.
Заня́ти, -ся. Cм. займати, -ся.
Опеньгатися, -гаюся, -єшся, гл. Шутливо: Жениться. Знайшов таку, що й опеньгався. Св. Л. 275.
Підхватити, -ся. Cм. підхвачувати, -ся.
Підхмелитися Cм. підхмелитися.
Правопис, -су, м. Правописаніе, орѳографія.
Розодітися, -нуся, -нешся, гл. Раздѣться. Вх. Зн. 20.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОРУЖНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.