Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

орючий

Орючий, -а, -е. О плугѣ: хорошо пашущій. У мене плуг орючий. Волч. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 64.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРЮЧИЙ"
Витребенькуватий, -а, -е. Прихотливый, капризный.
Дотьо́пати, -паю, -єш, сов. в. дотьо́пкати, -каю, -єш, гл. Добрести. Поки то дотьопкається до села.
Дриль, -ля, м. Снарядъ для сверленія.
Кре́ля, -лі, ж. Большая льдина. Вx. Зн. 29.
Кропівник, -ка, м. У гуцульскихъ древорубовъ: рабочій, поливающій водой деревянный желобъ, но которому съ горы внизъ спускается дерево. Шух. І. 179.
Ле́лечко. Cм. леле 2.
Оконце, -ця, с. = віконце. Мет. 8.
Приятелювати, -люю, -єш, гл. Пріятельствовать, дружить.
Тарахкота́ння, -ня, с. Скорое и продолжительное стучаніе. Шейк.
Фівкати, -каю, -єш, гл. Объ иволгѣ: кричать. Коли олійник (иволга) часто фівкає, то буде дощ. ЕЗ. V. 176.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОРЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.