Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Грунті́вка, ж. Усадьба. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя і поля день п'ять.
Зчинити, -ся. Cм. вчиняти, -ся.
Поваження, -ня, с. Уваженіе. Придбала тобі і чести, і радости, і поваження.
Подорожитися, -жу́ся, -жи́шся, гл. Запросить или взять дорого. Ще добре, що не подорожились горілкою.
Поміть, меті, ж. Кучка сжатаго, но еще не связаннаго въ снопы хлѣба. Збіжє на пометі. Cм. помет.
Потверезу нар. Въ трезвомъ видѣ. На другий день ми пішли до його уже потверезу і балакали; уже тоді в голові нічого не було.
Похарцизувати, -зу́ю, -єш, гл. Поразбойничать.
Таскатися, -каюся, -єшся, гл. Волочиться, шляться.
Умич, -ча, м. Раст. Nymphaea.