Гру́бнути, -ну, -неш, гл. Толстѣть, дѣлаться толще. Дерево грубне. 
                        
                        
                                                
                          Змисний, -а, -е. 	Ловкій, смышленный, догадливый.                        
                        
                                                
                          Кашоварник, -ка, м. = кашовар. Ум. кашоварничок.                         
                        
                                                
                          
	Ляща́ти, -щу, -щи́ш, гл. 1) Пронзительно, рѣзко говорить. 2) Отдаваться, раздаваться (о звукѣ). Аж лящить жіночий регіт.  Не спить рябко та все так гавка, скаучить, що сучий син, коли аж в ухах не лящить.  Оце їсть! аж по-за ухами лящить.  Так уминає, що аж за ушима лящить. 
                        
                        
                                                
                          Наслідок, -дку, м. Слѣдствіе, послѣдствіе.                         
                        
                                                
                          Начеремшити, -шу, -шиш, гл. Во множествѣ дать. Ти мені тільки снопів начеремшив, що не дам сі з тим ради.                         
                        
                                                
                          Овсяниця, -ці, ж. = вівсяниця.                         
                        
                                                
                          Стуляти, -ляю, -єш, сов. в. стулити, -лю, -лиш, гл.
	1) Складывать, сложить одно съ другимъ, сжимать, сжать. Яйце стулю так, що воно ізнов ціле буде.  І цупко кулаки стуливши, Дареса битись визивав.  стулити очі. Зажмурить глаза. 
	2) Соорудить, сдѣлать кой-какъ. Недавно стулив я собі оцю рясу.                         
                        
                                                
                          Урічний, -а, -е. 	= урічливий.                         
                        
                                                
                          Цвіргун, -на, м. = цвіркун.