Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

натура

Натура, -ри, ж. 1) Природа. Вовча натура тягне до лісу. Чуб. І. 239. 2) Натура, характеръ. Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. Н. п. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Шевч. (О. 1862. VI. 17). Перестану вже жінки слухать, покажу натуру. ЗОЮР. II. 95. Не змагаюсь із матіррю, хоч що мені каже, а все знаю і роблю собі мовчки. Не показую натури, а її в мене стільки, як у них обох. Г. Барв. 283. 3) у натурі. Наяву. — Чи це вам так снилось? — Еге, снилось! — у натурі! Любеч. Ум. натуронька. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Мет. 64.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 528.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАТУРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАТУРА"
Дрочли́вий, -а, -е. Легко раздражаемый укусами оводовъ и мечущійся подъ вліяніемъ ихъ (о скотѣ). Cм. дрочитися. Як корова отелиться, то принісши теля у хату, зараз затуляють одежою, або чим другим, пічку, щоб не дрочливе було після. Чуб. І. 50.
Заква́шувати, -шую, -єш, сов. в. заква́сити, -шу, -сиш, гл. Заквашивать, заквасить. Вона швидче ті невдалі булочки знов у діжу та й заквасила. Мнж. 97.
Кислота, -ти, ж. Кислота. Кислотою взятись. Покрыться кислымъ. Як не вимиєш довго глечика після молока, то він через день кислотою візьметься. Волч. у.
Наділя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. наділи́ти, -лю, -лиш, гл. Снабжать, снабдить, давать, дать кому что, одарять, одарить. Я здобула (картоплі) аж із Батурина та й добрим людям наділила. Г. Барв. 419. Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів. Г. Барв. 502. Я тебе, сестрице, покриваю, щастям з долею наділяю. Грин. III. 489. Усе добре, чим наділя Господь чоловіка. Стор.
Пасемник, -ка, м. = пасемко. Гол. Од. 36.
Пле́мня, -ня и -мени, с. = Пле́м'я. Одна дорога до отця, до матки, а друга дорога до роду, до племня. Грин. III. 594.
Простолюд, -ду, м. Простонародіе. Уман. III. 210.
Ременарь, -ря, м. Шорникъ. Угор.
Рубонути, -ну, -неш, гл. Сильно рубнуть. То розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище; то знов один одного тілько манили, а сами чигали, як би рубонуть да й закінчати зразу. К. ЧР. 167.
Цибух, -ха, м. 1) Чубукъ. Згубив люльку і цибух. Грин. ІІІ. 288. 2) Черенокъ винограда, чубукъ. цибух одбиває. Виноградный чубукъ даетъ ростки. Херс. Ум. цибушо́к. Шух. І. 284.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАТУРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.