Буритися, -рюся, -ришся, гл.
1) Возмущаться, волноваться.
2) безл. Собираться бурѣ. Хмариться, буриться, — дощ буде....
Ди́мати, -маю, -єш, гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! За циганом, за його сином тра рано встати. мішком димати.
Зуверіти, -рію, -єш, гл. Покоробиться. Зуверіли дощки.
Прокублити, -лю, -лиш, гл. Въ стогу сдѣлать углубленіе, подобное норѣ. У припуск теля пускаємо, воно й прокублило стіг.
Просувати, -ва́ю, -єш, сов. в. просунути, -ну, -неш, гл.
1) Просовывать, просунуть. Прийшов у ліс у такий густий, що й пучки, здається, просунути не можна.
2) Отодвигать, отодвинуть, отсунуть. Просуну я кватирочку, аж матуся в гості йде.
Річковий, -а, -е. Относящійся къ рѣчкѣ, рѣчной. Слобода наша над самою лукою річковою на пяти горах стоїть крейдяних. Річкова вода.
Рожаний, -а, -е. 1) Розовый.
2) Мальвовый.
Увіходити, -ходжу, -диш и ухо́дити, уходжу, -диш, сов. в. увійти, увійду, -деш, гл.
1) Входить, войти. Хто не ввіходить дверима, той злодій. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Якось туманію, наче жива у землю вхожу. Увійдеш у землю і будеш на тім світі. увійти в дійство. Начать дѣйствовать? Открыть дѣйствія? В нас школа годов шість як у дійство увійшла. увіхо́дити, увійти у неславу. Безславить, обезславить себя. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько — не раненько із юлиці ходиш.
2) Проходить, пройти. Було 60 верст увійду.
3) Избѣгать, избѣжать. Граду-тучи увійшов, а злих рук не увійшов.
4) ухо́дити за ко́го. Слыть за кого. Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить.
Умілий, -а, -е. Умѣлый, искусный. У речах не сунься за вмілими. Ув умілого й долото рибу ловить.
Чмовхальниця, -ці, ж. Трепалка.
