Гой, гоя, м. Евреи называютъ этимъ именемъ христіанъ. На правобережья употребляется въ значеніи дурачекъ. Дурний гою, продав кабак (гарбуз) замісць лою. Та прийди ж, гою, сядь собі, я горілки дам тобі.
Дру́хна, -ни, ж. = дружка.
Корівниця, -ці, ж. Коровница. Одну дочечку мала, та й ту утеряла: із поля робітницю, од печі топілницю, од коров корівницю.
Небіж, -божа, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?».
Пляскати, -каю, -єш, гл. = плескати.
Провина, -ни, ж. Вина, проступокъ. За яку провину у холодну посадили його? То се вони караються у його за провину, за гордощі без міри. Ум. провинка, прови́нонька. А за тоту провиноньку Бог би тя скарав.
Розшукуватися, -куюся, -єшся, сов. в. розшукатися, -каюся, -єшся, гл. Разыскиваться, разыскаться.
Спотинову, спотонову, нар.
1) Сначала, спервоначала. От (чумаки) як виїхали, спотинову у кожного багато хліба, їдять, не шкодіють.
2) Снова. Те ж збувши, взявся закупать всячину всяку спотонову.
Троста, -ти, ж. Родъ накожной болѣзни у лошадей: растрескивается кожа и сочится изъ ранки кровь, которая также называется троста.
Укочувати, -чую, -єш, сов. в. укотити, укочу, -тиш, гл.
1) Вкатывать, вкатить.
2) Укатывать, укатать. Дорога вкочена.
3) Вкатываться, вкатиться. Обідньої доби саме пані вкотила, як на колесах.
